Полубог

ЗА ЖИТТЯ КОМПОЗИТОРА ШАНУВАЛИ ЯК НАПІВБОГА

120 років тому, 25 жовтня (за старим стилем) 1893 року, Петро Ілліч Чайковський помер.

ЗА ЖИТТЯ КОМПОЗИТОРА ШАНУВАЛИ ЯК НАПІВБОГА

120 років тому, 25 жовтня (за старим стилем) 1893 року, Петро Ілліч Чайковський помер. Між тим обставини його смерті дехто знаходить дуже темними. Мовляв, композитор був замішаний в якийсь негарної історії з натяком на гомосексуалізм, причому ниточки забиралися надто вже високо, впритул до царської родини. Ось його й отруїли…

КОЛИ ім\’я одного з найвидатніших композиторів усіх часів і народів знаходиться на слуху тільки тому, що інтерес викликає його сексуальна орієнтація, мимоволі згадуєш один з афоризмів Фаїни Раневської. Коли актрису звинуватили в тому, що від неї на репетиції тхне спиртним, вона сказала: «Ну, якщо в театрі починають шукати п\’яниць, значить, більше там шукати нічого».

безталанний юрист?

НЕВЖЕ і справді в біографії композитора більше нема чого шукати? Невже без цього він і його музика не представляють інтересу?

Колись так не вважали. У всякому разі,ледь тільки чутка про хвороби Чайковського поширився, що уряд розпорядився випускати за рахунок бюджету щоденні (!) бюлетені про стан його здоров\’я.

Такої честі не удостоювався ніхто з діячів вітчизняної культури. Ніхто і ніколи. Тому що було ясно: з життя йде велика людина, вознесший музику на недосяжну висоту. Вигадками про його сексуальне життя просто не могло знайтися місця.

Навряд чи про це думав і Ілля Сац, в майбутньому теж композитор немаленького калібру. Ось його спогади: «Випадково смертний» до кінця життя набуває космічні масштаби і шанується оточуючими мало не за напівбога?

От уявіть собі картину. Маленький хлопчик Петруша і його старший брат Микола, який говорить насмішкувато: «Що ж ти за бабское заняття собі вибрав — на фортеп\’янах бринькати!» І отримує відповідь: «Може бути, з Глінкою мені і не зрівнятися, але побачиш — ти ще будеш пишатися спорідненістю зі мною!»

А ось батько нашого героя, Ілля Петрович. Він дуже хвилюється, йому здається, що син марно просиджує штани в департаменті юстиції. І їде до Рудольфу Кюндингеру, який колись навчав Петрушу музиці, щоб дізнатися — раптом можлива і інша кар\’єра. І німець люб\’язно заявляє: «У вашого сина музичного таланту немає. Є здібності, він, право, непогано грає. Але далі що? Немає, для музичної
І — витончений, сповнений іронії хід: в 1893 році Кембриджський університет присвоює «нетямущому юриста» Чайковському звання — увага! — доктора права. Правда, з формулюванням: «Гениальнейшему музиканту світу».

геніальна музика

В ІТАЛІЇ часів композитора Вівальді (1700-ті роки) на слуху було сталий вираз: «Жити по-музикантські». Тобто скандалити, випивати і задирати колег. Найдивовижніше, що іноді цей вислів можна застосувати і до Чайковському, якого всі вважали надзвичайно м\’яким і інтелігентною людиною. Так, відомо, що він написав прохання самого імператора Олександра 111 про позику 3 тисяч рублів. Менше відомі обставини твори листи. Чайковський довго не міг зважитися, але, по свідченням друзів, випивши «гарне кількість чарочок коньяку», раздухарілся і все-таки ризикнув. До речі, любив випити і, за загальним думку, «на вино, і особливо на коньяк, був кремезний». Бувало, що пив і в самоті. Але виключно за роботою — коли писав ночами, його слуга Альошка частенько бігав за чаркою.

Що буває на ранок після «чарочок», пояснювати, напевно, не треба. «У пияцтві помічений не був, але жадібно пив холодну воду». Може бути, саме з цієї причини він несподівано замовив склянку холодної води в ресторані Лейнера тим фатальним жовтневим ввечері?

Воду йому принесли — крижану, некип\’ячену. А в Петербурзі тоді лютувала холера… Так що не треба винаходити чуток про самогубство — все можна пояснити набагато простіше.

Неможливо пояснити інше. Його музика настільки відома, що будь-який іноземець, почувши ім\’я Чайковського, говорить: «Знаю, ви у свята дивіться балет про лебедів!» Звичайно, боронь нас Господь від таких свят, коли по всіх каналах йде «Лебедине озеро». Але суть схоплена вірно. Головні, важливі, іноді навіть трагічні події в історії нашої країни супроводжуються його музикою. І одночасно — як помислити собі найвеселіше свято, Новий рік, без його «Лускунчика»? А те, що американці своє головне свято, День незалежності, відзначають виключно під його урочисту увертюру «1812 рік», вище всякого розуміння. Без сумніву, це вже безсмертя!

Костянтин КУДРЯШЕВ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *